Author Archives: admin

Ліцензія в косметології!

Косметологія і законодавство: Чи потрібно отримувати ліцензію для надання косметичних послуг ? (коли необхідна ліцензія?)

 

Постає питання необхідності отримання  ліцензії для надання різних видів косметологічних послуг.Протягом останніх років діяльність з надання послуг у сфері косметології набула значних масштабів. Це пов’язано зі збільшенням попиту на косметологічні послуги та зростанням кількості салонів краси і косметологічних кабінетів, які надають такі послуги.

У зв’язку з цим актуальним є питання: чи відноситься діяльність косметологів до сфери медичних послуг і чи обов’язковим є отримання ліцензії для надання косметологічних послуг?

 

Розглянемо,  у яких випадках потрібна така ліцензія, як її отримати, та яка відповідальність передбачена за надання косметологічних послуг без ліцензії.

 

За загальним підходом, косметологія може бути: естетична та медична. Тому говорячи про правове регулювання косметології важливим є питання: які косметологічні послуги слід розцінювати як медичну практику.

   Для відповіді на це запитання потрібно звернутися до чинного законодавства, а саме: Національного класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010 [1] та Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010[2].

У даних нормативно-правових документах виділені розділи 86 «Охорона здоров’я» та 96 «Надання інших індивідуальних послуг».

1- Клас 96.02 класифікатора ДК 009: 2010 «Надання послуг перукарнями і салонами краси» включає:

-миття волосся, підрівнювання та стрижку, фарбування, тонування, завивку, випрямлення волосся та подібні види послуг, що надаються чоловікам та жінкам;

-гоління та підрівнювання бороди;

  • масаж обличчя, манікюр і педикюр, макіяж тощо.

 

У Національному класифікаторі продукції та послуг є секція 96.02.1 «Послуги перукарські та інші послуги з догляду за зовнішністю», де виділені перукарські послуги для жінок і дівчаток; перукарські послуги для чоловіків і хлопчиків; косметичні, манікюрні та педикюрні послуги; послуги з догляду за зовнішністю, послуги поверхневого пілінгу тощо.

Таким чином, перераховані процедури не належать до медичних і є естетичними послугами, які салон краси може надавати без ліцензії.

 

 

2- Медична косметологія включає профілактичну, діагностичну та лікувальну (що у свою чергу можу бути поділена на консервативну та хірургічну). Відповідно до Національного класифікатору ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» медична косметологія може охоплюватись:

(1) класом 86.21 «Загальна медична практика», що включає медичне консультування та лікування у сфері загальної медицини, які надають лікарі загального профілю;

  • класом 86.22 «Спеціалізована медична практика», що включає, медичне консультування та лікування у сфері спеціальної медицини лікарями-спеціалістами та хірургами.

Відповідно, до медичних послуг відносяться процедури, пов’язані з введенням речовин в порожнину організму різними способами (ін’єкційно, природніми шляхами, тощо), що передбачають пошкодження шкірного покриву і слизової оболонки, а також вимагають застосування медичного обладнання та інструментів. Перелік даних процедур достатньо різноманітний. До них відносяться всі види пластичних операцій, апаратна косметологія, мезотерапія, ін’єкції ботоксу і силікону, епіляція, пілінг, ліпоксація, гідроколонотерапія та ін. Такі процедури повинні проводитися особами з медичною освітою, та за наявності відповідної ліцензії.

  • класом 86.90 «Інша діяльність у сфері охорони здоров’я», що включає: -діяльність з охорони здоров’я людини, яка здійснюється не в лікарнях і не лікарями або стоматологами;

-діяльність медсестер, акушерів, фізіотерапевтів або іншого парамедичного персоналу в області оптометрії, гідротерапії, лікувального масажу, трудотерапії, логопедії, хіроподії, гомеопатії, мануальної терапії, голковколювання тощо. Ці види діяльності можуть здійснюватися в клініках, які діють при фірмах, школах, будинках для осіб похилого віку та інших організаціях, що не є лікарнями, але мають власні консультаційні центри з місцями прийому пацієнтів.

 

Відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» [3]медична практика  є видом   господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

А у пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики»  [4] визначено, що господарська діяльність з медичної практики (далімедична практика) – вид господарської діяльності у сфері охорони здоровя, який провадиться закладами охорони здоровя та фізичними особамипідприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

Слід мати на увазі, що МОЗ України у Листі «Щодо косметологічної допомоги» від 26.05.2000 [5] відзначив, що оскільки «…на сьогодні в Україні не існує єдиного визначеного порядку косметологічної допомоги, яка надається за медичними показаннями», то «за власним бажанням хворого косметологічна допомога може бути надана профільним державним лікувально-профілактичним закладом або в косметологічних кабінетах (закладах) різних форм власності за наявності у них ліцензії на даний вид діяльності».[3]

Отож, отримання ліцензії для надання косметологічних (медичних) послуг є обов’язковим.

 

Як отримати ліцензію на заняття медичною практикою?

Для отримання медичної ліцензії необхідно подати заяву  до Єдиного вікна Міністерства охорони здоров’я України.

До заяви обов’язково необхідно додати належним чином оформлені відомості та опис. Форма заяви, відомостей та опису наведена в додатках до Постанови Кабінету міністрів України від 02.03.2016 р. N° 285 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики». Усі вищезазначені документи можна подати нарочно, поштовим відправленням з описом вкладення або в електронному вигляді, наклавши електронний цифровий підпис.

 

Після того, як Ви отримали ліцензію на медичну практику,  можете сміливо заявляти про те, що ваш салон краси чи косметологічний кабінет працює законно, відповідально і з думкою про своїх клієнтів.

 

Яка  відповідальність передбачена за надання косметологічних послуг без ліцензії?

 

Якщо  така діяльність провадиться без медичної ліцензії, то Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КупАП) [6] у статті 164  передбачено штраф у сумі від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто штраф становитиме від 17000 грн до 34000 грн.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text

Хочете узаконити свій бізнес і отримати медичну ліцензію на косметологію? Звертайтесь до адвокатів у OMLaw Group https://www.omlaw.com.ua/.

грошова допомога до 5 травня

Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни

“Щорічно до 5 травня інвалідам війни повинна виплачуватися разова грошова допомога.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ  (далі – Закон № 3551)   https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text.

Стаття 7 вказаного Закону містить перелік осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Який розмір  щорічної разової грошової допомоги передбачений законодавством?

 

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною четвертою такого змісту:

“Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи – десять мінімальних пенсій за віком; II групи – вісім мінімальних пенсій за віком; III групи – сім мінімальних пенсій за віком”.

Однак пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище статтю було змінено і  викладено в новій редакції:

“Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.

Пізніше Конституційний Суд України  Рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнав неконституційною нову редакцію статті 13 Закону № 3551, зокрема положення  пункту 20 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-08#Text).

Конституційний Суд України  наголошував на тому, що „законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони” (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

 

Законом України від 28.12.2014 N 79-VIII “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” (набрав чинності 01.01.2015) розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема с. ст. 12131415 та 16 Закону № 3551 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

 

При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

 

Проте  вже 27.02.2020 рішенням Конституційного Суду України у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12131415 та 16  Закону № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-20#Text).

 

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

 

 

Таким чином, з 27.02.2020 року чинною є ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачає розмір допомоги до 5 травня:

  • для осіб з інвалідністю 1 групи – десять мінімальних пенсій за віком;
  • осіб з інвалідністю 2 групи – вісім мінімальних пенсій за віком;
  • осіб з інвалідністю 3 групи – сім мінімальних пенсій за віком.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29.09.2020 по справі N 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 5 ст. 242 КАС України).

При цьому, це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

 

 

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія – державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15.12.2020 встановлено  у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2021 року  – 1 769 гривень.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги  до 5 травня у 2021 році становить:

 

  • для осіб з інвалідністю 1 групи –  17 690 гривень.
  • осіб з інвалідністю 2 групи – 14 152 гривні.
  • осіб з інвалідністю 3 групи – 12 383 гривні.

 

Хто здійснює виплату?

Виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснює Міністерство соціальної політики  України шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі – районні органи соціального захисту населення).

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв’язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, – за місцем їх проживання).

 

Строк отримання грошової допомоги

Увага!  Відповідно до ч. 3 ст. 17-1  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

 

 

Оскарження

Будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, зокрема щодо виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, можуть бути оскаржені до адміністративних судів.

Строк оскарження

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду з позовом для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 

Якщо Вам потрібна консультація щодо отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, звертайтесь до адвокатів OMLaw Group . Наш сайт: https://www.omlaw.com.ua/

 

Позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття та ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків. Відно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3,  питання про позбавлення батьківських прав слід вирішувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-07#Text. Які батьківські обов’язки, та підстави і порядок позбавлення описані нижче.

Підстави позбавлення батьківських прав:

якщо батько/мати дитини:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Звертаємо вашу увагу на «найпопулярнішу» підставу позбавлення батьківських прав – ухилення від виконання обов’язків щодо виховання дитини.

Тут, на нашу думку, варто розібратись з двома питаннями.

По-перше, що ж потрібно розуміти під «ухиленням від виконання обов’язків щодо виховання дитини? І, по-друге, збір яких документів (доказової бази) є необхідним для отримання позитивного рішення у разі звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав?

Отже, дана підстава має місце, якщо батько/мати: не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

-не забезпечують необхідного харчування,

-медичного догляду,

-лікування дитини, що негативно пливає на її фізичний розвиток як складову виховання;

-не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;

-не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;

-не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;

-не виявляють інтересу до її внутрішнього світу

-не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.

 

Щодо доказів, то тут можна використати:

  • наявність заборгованості за аліментами;
  • відсутність у житті та вихованні дитини;
  • покази свідків;
  • психологічні дослідження дитини (у тому числі щодо ідентифікації себе з одним із батьків);
  • характеристики з місця навчання дитини (з дитячого садочку), в якій, у тому числі, відображається участь обох батьків у її вихованні та догляді за дитиною;
  • за наявності приводів до міліції, сімейних сварок, антисоціальної поведінки з боку матері або батька, стосовно яких вирішується питання про позбавлення батьківських прав, – відповідних характеристик на особу з місця роботи тощо;
  • медичні документи.

 

Хто має право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав?

Це може зробити один і батьків, опікун, піклувальник; особа, в сім’ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому дитина перебуває; орган опіки та піклування; прокурор або сама дитина, яка досягла 14 років.

 

❗️Важливо: одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання  про  стягнення аліментів на дитину.

❗️❗️Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Якщо у Вас виникли питання звертайтесь до адвокатів у OMLaw Group https://www.omlaw.com.ua/.

керування автомобілем в стані сп'яніння

Кримінал за керування автомобілем в стані сп’яніння

Керування автомобілем в стані сп’яніння відтепер кримінально каране діяння!!!

          01.07.2020 р. набирає чинності Закон України від 22.11.2018 р. № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».  Кримінальний кодекс України доповнено статтею 286-1, відповідно до якої до кримінальної відповідальності притягуватимуться особи, які вчинили такі діяння:

  1. Керували транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
  2. Передали керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
  3. Відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
  4. Вживали після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування.

Відтак, з 01.07.2020 р. керування транспортним засобом в стані сп’яніння та пов’язані з ним діяння вже не будуть адміністративним правопорушенням, а кримінальним. За керування транспортним засобом в стані сп’яніння може бути призначене покарання у виді штрафу в  розмірі від 17 000 до 34 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Окрім цього варто пам’ятати, що традиційні способи захисту у разі неправомірного притягнення до відповідальності більше не є актуальними. Зокрема оспорювання та незгода з матеріалами справи, повернення матеріалів для належного оформлення, закриття провадження у зв’язку зі спливом трьохмісячного строку давності.

У разі притягнення Вас до відповідальності за ст. 286-1 КК України або у разі, якщо Ви є потерпілим у одному із зазначених кримінальних правовопорушень або ж власником транспортного засобу, радимо звернутися до адвокатів OMLAW Group.

Як швидко розірвати шлюб?

08.02.2020 року набрали чинності зміни до ЦПК України, відповідно до яких тепер можна швидко розірвати шлюб. Спори про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя відтепер розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження (якщо суд не вирішить, що конкретний випадок заслуговує на більш суттєву увагу).

Що це означає? Тепер суд обмежений розумним строком, але не більше шістдесятьма днями з дня відкриття провадження у справі при розгляді даної категорії справ. Тобто залежно від завантаженості судді, розірвати шлюб можливо швидше, ніж за два місяці.

Відтепер також суд розглядає справи про розірвання шлюбу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Тобто достатньо лише подати належно оформлену позовну заяву, і лише чекати на рішення суду, яке за загальним правилом (за відсутності обставин, за наявності яких розірвання шлюбу не допускається) буде позитивним, а сам розгляд справи буде швидким.

Останнім часом в інтернеті можна зустріти багато новин з приводу того, що внаслідок запровадження карантину подружні пари, опинилися «замкнені» разом, а, відтак, окремі пари такою мірою відчули значення слів «спільний побут» та «спільне проживання».  Внаслідок карантину почали  задумуватися над тим, а чи не розірвати їм шлюб та відчути повною мірою сенс слова «самоізоляція». Часто можна побачити і статистику (не знати, чи правдиву) про те, що зросте чи вже зросла кількість розлучень. І тут якраз і стануть в нагоді нові норми ЦПК України.

Звісно, розірвання шлюбу це не є жарти, це серйозна справа (хоча згідно ЦПК України – малозначна), оскільки зачіпаються інтереси не лише подружжя, а й дітей, та й сам процес розірвання шлюбу, який би не був він швидкий, інколи може бути досить болючим, оскільки сім’я – це не лише майнові, а й особисті немайнові відносини.

Якщо Вам необхідно розірвати шлюб, звертайтесь до адвокатів OMLaw Group https://www.omlaw.com.ua/. Ми докладемо всіх зусиль, щоб цей процес пройшов якомога легше , а, можливо, навіть якоюсь мірою непомітно.

Як повернути сплачений до ПФУ збір при купівлі житла

Якщо Ви купуєте житло, то за загальним правилом Вам необхідно сплатити збір до ПФУ на обов’язкове державне пенсійне страхування. Без сплати цього збору жоден нотаріус не має права посвідчити такий договір. Це стосується  купівлі житла як в новобудові, так і на вторинному ринку.

Відповідно до п. 15-1 Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою КМУ від 03.11.1998 р. № 1740 збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно. Розмірі становить1 відсоток від вартості нерухомого майна, зазначеного в договорі купівлі-продажу такого майна. Виняток є для державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Також виняток становлять громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Однак, в нотаріуса відсутня можливість посвідчити договір без наявності квитанції про сплату збору в ПФУ, а тому такий збір повинен бути сплачений в будь-якому випадку.

Разом з тим, сплачена до ПФУ при купівлі житла вперше сума збору може бути повернена платнику.  Але в силу недосконалості чинного законодавства, це можливо зробити виключно в судовому порядку. Постановою Верховного Суду від  01.11.2018 р. в справі № 819/1353/17 підтверджено вже сформовану позитивну судову практику при розгляді даної категорії справ. Відтак, у разі, якщо ПФУ не довів факт того, що особа купила житло вперше, сплачена сума збору буде повернена платнику.

Сплачену суму збору можна повернути протягом будь-якого часу, оскільки відлік шестимісячного строку позовної давності відчислюватиметься з дати отримання відмови ПФУ у поверненні сплаченої суми збору.

Для того, щоб повернути сплачену до ПФУ при купівлі житла вперше суму збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна Вам необхідно спочатку отримати відмову ПФУ в поверненні сплаченої суми збору. Після цього слід звернутися до адміністративного суду. Строк розгляду позову в середньому триватиме від двох місяців до пів року, залежно від кількості фактично працюючих суддів в конкретному суді та завантаженості суду. Після отримання позитивного рішення та набрання ним законної сили, воно звертається до примусового виконання. Відтак  в кінцевому результаті, якщо Ви купили, наприклад, квартиру, то зможете повернути від 7 до 15 тисяч гривень, а допоможуть Вам в цьому адвокати з компанії OMLaw Group

Кредитний карантин

Верховна рада України відправила кредити на карантин. 30.03.2020 р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», яким було внесено зміни щодо правового регулювання фінансових послуг,

Зміна до закону «Про споживче кредитування»:

Відтепер «карантин» для пені, штрафу та відсоткової ставки поширюється на ВСІ договори про споживчі кредити.

Зміна до  Цивільного кодексу:

На «карантин» також йдуть строки, тобто на строк дії карантину продовжуються такі строки:

  • загальна позовна давність, тривалістю 3 роки (наприклад, строк звернення стягнення на заставне майно);
  • спеціальна позовна давність тривалістю в 1 рік (наприклад, строк для стягнення неустойки);
  • строк пред’явлення позову до поручителя за договором поруки.

Зміна до закону  «Про банки і банківську діяльність» і Цивільного кодексу України:

В період дії карантину забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Зміна до закону «Про кредитні спілки»:

Загальні збори членів кредитних спілок:

  • строки щодо їх проведення не застосовуються у 2020 році;
  • за результатами 2019 фінансового року мають бути проведені у строк не пізніше 3 місяців після дати завершення карантину;
  • можуть бути скликані та проведені дистанційно (правила будуть визначені Нацкомфінпослуг), якщо заходи карантину буде продовжено;
  • повноваження членів спостережних рад та ревізійних комісій продовжуються до дати проведення загальних зборів.

Важливо також врахувати те, що згідно законодавчої формули споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за невиконання інших зобов’язань (за неукладення договору страхування чи неподання довідки про доходи).
Таким чином «кредитний карантин» поширюється на всі споживчі кредити незалежно від суми та строку, включаючи позики в ломбардах, а також т. зв. «мікрокредити».
✔️✔️✔️І наостанок, слід звернути увагу на те, що не слід тішити себе «кредитним карантином» і по можливості необхідно належно виконувати зобов’язання за укладеними договорами. «Карантин» поширюється на прострочення здійснення виплат, а не на їх розмір. Банки та інші фінансові установи ніколи не зупиняться в пошуках способів обійти законодавчі норми, які зменшують дохідність за кредитними договорами.

Консультуємо онлайн, для зв’язку з нами переходьте за посиланням https://www.omlaw.com.ua/

Мораторій на обіг земель скасовано

30.03.2020 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення». Згідно цього закону з 01.07.2020 р. скасовується мораторій на обіг земель сільськогосподарського призначення та встановлюють правила обігу таких земель.

Згідно Земельного кодексу набувати право власності  на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:

– громадяни України;

– юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади;

–  територіальні громади;

– держава.

Банкам, так як скасований мораторій надано право звертати стягнення на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, якщо вони є предметом застави, але з обов’язком їх відчуження протягом двох років з часу набуття на них права власності.

Набуття іноземцями, особами без громадянства та юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є особи, які не є громадянами України, земель сільськогосподарського призначення чи членства в юридичних особах (крім банків), яким належать  такі землі, забороняється до дня схвалення на референдумі рішення про надання вказаним категоріям осіб такого права.

Однак в будь-якому разі забороняється набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення:

– юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є особи, які не є громадянами України, – на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), і які розташовані ближче 50 кілометрів від державного кордону України (крім державного кордону України, який проходить по морю);

–  юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;

–  особами, які належать або належали до терористичних організацій;

– юридичними особами, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є іноземні держави;

– юридичними особами, у яких неможливо встановити бенефіціарного власника (контролера);

– юридичними особами, бенефіціарні власники (контролери) яких зареєстровані в офшорних зонах, віднесених до переліку офшорних зон Кабінетом Міністрів України;

– фізичними та юридичними особами, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції» у вигляді заборони на укладення правочинів з набуття у власність земельних ділянок, а також пов’язаними з ними особами;

– юридичними особами, створеним за законодавством України, що перебувають під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених Міжнародною групою з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом.

Законом також встановлюються обмеження щодо перебування у власності особи земель сільського господарського призначення. Так, загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина не може перевищувати десяти тисяч гектарів. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи (крім банків) не може перевищувати загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності усіх її учасників (членів, акціонерів), але не більше десяти тисяч гектарів. Не допускається набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за відплатними договорами у разі відсутності у набувача права власності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право, а продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності заборонено.

Законом встановлено санкції за порушення вимог законодавства щодо набуття та перебування у власності особи земель сільськогосподарського призначення. Так, порушення вимог щодо набуття такого права власності є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки. У разі ж, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов’язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Закон також встановлює перехідний період до 01.01.2024 року, протягом якого громадяни України зможуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 га.

Для отримання детальнішої інформації стосовно того, що скасували мораторій звертайтесь до адвокатів компанії OMLaw Group 

 

Помилки при складенні протоколу про адміністративні правопрушення

Ви водій транспортного засобу? Напевно хоча б раз у житті стикались з працівниками поліції, який твердить що Ви вчинили правопорушення. Вони висловлювали свою думку побажання щодо того, як Ви водите, або ж як виглядає Ваш автомобіль. Інколи трапляється, що дії служителів закону є обґрунтованими. Однак часто буває, що їх дії є  безпідставними.

Що робити??? Якщо у поліцейського є бажання скласти протокол про адміністративне правопорушення чи постанову про накладення адміністративного стягнення а Ви впевнені в тому, що не порушували правил дорожнього руху. Особливо ситуація стає складною, якщо працівник поліції впевнений в тому, що діє правомірно. Вважаючи що саме Ви порушили правила дорожнього руху. В такому випадку поведінка працівників поліції часто може йти в розріз з правилами, якими мають керуватись при виконанні обов’язків. А саме, що оцінка доказів повинна здійснюватись за своїм внутрішнім переконанням, що повинне ґрунтуватись на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Працівник поліції в такому разі не сприймає Ваші пояснення та доводи, а діє так, як вважає правильно, навіть якщо це не так.

Доволі цікавою є поведінка органів Національної поліції, коли неналежно складений протокол про адміністративні правопорушення суд своєю постановою повертає для належного оформлення. Загальновідомим є факт, що Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376 забороняються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення. Також забороняється внесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Відтак, неналежно складені протоколи про адміністративні правопорушення не повинні були б повторно скеровуватись до суду. Після спливу строків накладення адміністративного стягнення особа, щодо якої складено протокол, має повне право отримати посвідчення водія та вилучені транспортні засоби.

Однак, як правило, матеріали про адміністративні правопорушення повторно опиняються в суді без усунення недоліків. Чим створюють додаткові проблеми як для судів, які повинні знову виділяти час на судові засідання по таких справах, так і для учасників справи. Особливо несправедливими такі дії є щодо потерпілих, які також, як і правопорушники, перебувають тривалий час в стані процесуальної невизначеності. В результаті судом виноситься постанова, якою визнається, що в діях правопорушника відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, що напряму впливатиме на права потерпілих.

Тому, якщо Ви, будучи водієм транспортного засобу, і здійснили порушення правил дорожнього руху, ще не факт, що Вас буде притягнено до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення. Адже протокол про адміністративне правопорушення може бути неналежно складеним, або ж особою, яка його складає можуть бути допущені процесуальні порушення, які виправити в подальшому буде неможливо.

В таких випадках Вам завжди раді прийти на допомогу адвокати з компанії omlaw.com.ua!!!